Джованні Будзі 
Біла Венеція - червоні троянди
 Легесенький лапатий сніг виписує спіралі в імлі. Спокійні дзиґи. Обійми привидів, велетенські щупальця, драглисті медузи. На Венецію падає сніг. На золоті бані, на канали кольору криці. Знизу в відкритій затоці вже немає ні неба, ні моря - лише млява срібна сутінь. Ти повертаєшся у ліжко. Обіймаєш мене ( Read more... )

Джованні Будзі

Скло
Мене звати Сара. Мені шість років.
Мою маму звати Лучіа, тата - Даріо. Вони хороші і зі мною, і з моєю восьмирічною сестрою Мариною, і з чотирирічним братом Джуліо. Ми живемо у гарному домі з великим садком. Там багато дерев, зелена-зелена галявина і багато квітів. А ще в нас є ставок з червоними рибками. Вони швидко ховаються, ( Read more... )

Ще ось один перекладок трохи збоченого італійського прозаїка:

Дисонанси

Не можу повірити.
Я. Це таки був я?
Але... холодні очі знов і знов мене заціплюють. Вони невблаганні. Скільки ще їхній закарбований образ буде триматися на моїй сітківці, в моїй свідомості? Тату на шкірочці?
Знаю, що мене не ( Read more... )